Ukrainian Bible

Mark 13

Mark

Return to Index

Chapter 14

1

 

  ¶ За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.  

 

 


2

 

  Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.  

 

 


3

 

  Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!  

 

 


4

 

  А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?  

 

 


5

 

  Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.  

 

 


6

 

  Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.  

 

 


7

 

  Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.  

 

 


8

 

  Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...  

 

 


9

 

  Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!  

 

 


10

 

  Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.  

 

 


11

 

  А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.  

 

 


12

 

  ¶ А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?  

 

 


13

 

  І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.  

 

 


14

 

  І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?  

 

 


15

 

  І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.  

 

 


16

 

  І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.  

 

 


17

 

  А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.  

 

 


18

 

  І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...  

 

 


19

 

  Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?  

 

 


20

 

  А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...  

 

 


21

 

  Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...  

 

 


22

 

  Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!  

 

 


23

 

  І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.  

 

 


24

 

  І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.  

 

 


25

 

  Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!  

 

 


26

 

  А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.  

 

 


27

 

  Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!  

 

 


28

 

  По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.  

 

 


29

 

  І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!  

 

 


30

 

  Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!  

 

 


31

 

  А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...  

 

 


32

 

  ¶ І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.  

 

 


33

 

  І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...  

 

 


34

 

  І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!  

 

 


35

 

  І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.  

 

 


36

 

  І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...  

 

 


37

 

  І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?  

 

 


38

 

  Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!  

 

 


39

 

  І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.  

 

 


40

 

  А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...  

 

 


41

 

  І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...  

 

 


42

 

  Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...  

 

 


43

 

  ¶ І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.  

 

 


44

 

  А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.  

 

 


45

 

  І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...  

 

 


46

 

  Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.  

 

 


47

 

  А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.  

 

 


48

 

  А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.  

 

 


49

 

  Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.  

 

 


50

 

  Тоді всі полишили Його й повтікали...  

 

 


51

 

  Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.  

 

 


52

 

  Але він, покривало покинувши, утік нагий.  

 

 


53

 

  ¶ А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.  

 

 


54

 

  Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.  

 

 


55

 

  А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.  

 

 


56

 

  Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.  

 

 


57

 

  Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:  

 

 


58

 

  Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.  

 

 


59

 

  Але й так не було їхнє свідчення згідне.  

 

 


60

 

  Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?  

 

 


61

 

  Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?  

 

 


62

 

  А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!  

 

 


63

 

  Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?  

 

 


64

 

  Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...  

 

 


65

 

  Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...  

 

 


66

 

  ¶ А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,  

 

 


67

 

  і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!  

 

 


68

 

  Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.  

 

 


69

 

  Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!  

 

 


70

 

  І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.  

 

 


71

 

  А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!  

 

 


72

 

  І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...  

 

 


Mark 15

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: