Ukrainian Bible

Matthew 12

Matthew

Return to Index

Chapter 13

1

 

  ¶ Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.  

 

 


2

 

  І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.  

 

 


3

 

  І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.  

 

 


4

 

  І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.  

 

 


5

 

  Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;  

 

 


6

 

  а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.  

 

 


7

 

  А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.  

 

 


8

 

  Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.  

 

 


9

 

  Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!  

 

 


10

 

  І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?  

 

 


11

 

  А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.  

 

 


12

 

  Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.  

 

 


13

 

  Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.  

 

 


14

 

  І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...  

 

 


15

 

  Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!  

 

 


16

 

  Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.  

 

 


17

 

  Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.  

 

 


18

 

  Послухайте ж притчу про сіяча.  

 

 


19

 

  До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.  

 

 


20

 

  А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;  

 

 


21

 

  але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.  

 

 


22

 

  А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.  

 

 


23

 

  А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.  

 

 


24

 

  ¶ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.  

 

 


25

 

  А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.  

 

 


26

 

  А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.  

 

 


27

 

  І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?  

 

 


28

 

  А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?  

 

 


29

 

  Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.  

 

 


30

 

  Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.  

 

 


31

 

  Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.  

 

 


32

 

  Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.  

 

 


33

 

  Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.  

 

 


34

 

  Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,  

 

 


35

 

  щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!  

 

 


36

 

  Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.  

 

 


37

 

  А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,  

 

 


38

 

  а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;  

 

 


39

 

  а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.  

 

 


40

 

  І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.  

 

 


41

 

  Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,  

 

 


42

 

  і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!  

 

 


43

 

  Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!  

 

 


44

 

  ¶ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.  

 

 


45

 

  Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,  

 

 


46

 

  а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.  

 

 


47

 

  Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.  

 

 


48

 

  Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.  

 

 


49

 

  Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,  

 

 


50

 

  і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!  

 

 


51

 

  Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.  

 

 


52

 

  І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.  

 

 


53

 

  ¶ І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.  

 

 


54

 

  І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?  

 

 


55

 

  Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?  

 

 


56

 

  І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?  

 

 


57

 

  І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!  

 

 


58

 

  І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.  

 

 


Matthew 14

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: