Ukrainian Bible

Psalms 77

Psalms

Return to Index

Chapter 78

1

 

  ¶ Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,  

 

 


2

 

  нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!  

 

 


3

 

  Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,  

 

 


4

 

  того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!  

 

 


5

 

  Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,  

 

 


6

 

  щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.  

 

 


7

 

  і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.  

 

 


8

 

  і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.  

 

 


9

 

  ¶ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:  

 

 


10

 

  вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,  

 

 


11

 

  і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.  

 

 


12

 

  Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:  

 

 


13

 

  Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;  

 

 


14

 

  і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;  

 

 


15

 

  на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.  

 

 


16

 

  Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.  

 

 


17

 

  Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,  

 

 


18

 

  і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.  

 

 


19

 

  і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?  

 

 


20

 

  Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?  

 

 


21

 

  Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,  

 

 


22

 

  бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.  

 

 


23

 

  А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,  

 

 


24

 

  і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:  

 

 


25

 

  Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!  

 

 


26

 

  Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,  

 

 


27

 

  і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,  

 

 


28

 

  і спустив його серед табору його, коло наметів його.  

 

 


29

 

  і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!  

 

 


30

 

  Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,  

 

 


31

 

  а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...  

 

 


32

 

  Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,  

 

 


33

 

  і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.  

 

 


34

 

  Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,  

 

 


35

 

  і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.  

 

 


36

 

  і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,  

 

 


37

 

  бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...  

 

 


38

 

  Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,  

 

 


39

 

  і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!  

 

 


40

 

  ¶ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!  

 

 


41

 

  і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,  

 

 


42

 

  вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,  

 

 


43

 

  як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,  

 

 


44

 

  і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...  

 

 


45

 

  Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.  

 

 


46

 

  А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.  

 

 


47

 

  Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.  

 

 


48

 

  і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.  

 

 


49

 

  Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.  

 

 


50

 

  Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.  

 

 


51

 

  і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.  

 

 


52

 

  і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.  

 

 


53

 

  і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.  

 

 


54

 

  і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.  

 

 


55

 

  і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.  

 

 


56

 

  Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,  

 

 


57

 

  і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.  

 

 


58

 

  і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.  

 

 


59

 

  Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,  

 

 


60

 

  і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,  

 

 


61

 

  і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...  

 

 


62

 

  і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:  

 

 


63

 

  його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,  

 

 


64

 

  його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.  

 

 


65

 

  Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,  

 

 


66

 

  і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!  

 

 


67

 

  Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,  

 

 


68

 

  а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!  

 

 


69

 

  і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.  

 

 


70

 

  і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,  

 

 


71

 

  від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,  

 

 


72

 

  і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!  

 

 


Psalms 79

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: